Як швидко настало прощальне це свято, 
Як швидко настав розлучатися час. 
4 роки ми були разом, малята, 
Сьогодні ми з вами – останній раз. 
Але не будем сумувати, 
є нам з вами що згадати! 
Згадаємо разом 4 радісні роки, 
Веселі перерви, цікаві уроки. 
Згадайте, як бувало, ви в школу поспішали… 
Хто кликав вас на урок? 
Ну, звичайно! Наш… (шкільний дзвінок) 
Пам’ятаєте, як він уперше покликав вас на перший урок?

Якими несміливими неумійками ви зайшли за мною у шкільні двері. 
Іще недавно ви – малюки кумедні- 
З батьками йшли на перший свій урок. 
Були голосочки тихі , кроки невпевнені, 
Портфелі важкі і бездна до зірок. 
І я взяла з батьківської долоні 
Маленькі ручечки й повела у світ, 
Де ви щодня зростали, дорослішали, 
Де безтурботного дитинства 
Збігло кілька літ. 

Тут все було – і перша літера, і слово перше, 
І перша мудрість, що підняла на крилі. 
Тут все було - і навіть смуток вперше 
Учив долати труднощі в житті. 
4 роки – для історії хвилина, 
У Всесвіті безкрайньому – лиш тільки мить. 
Але для вас – шлях становлення людини, 
Яким пройшли ви, щоб далі жить. 
4 роки… не так уже й багато, 
А скільки було за цей час подій! 
Якими ми стали за ці роки?